13 лютого 1920 року народився Василь Паращук (псевдо: «Макар», «Заверюха») — військовий діяч, хорунжий СБ ОУН, командир сотні «Дністер» ТВ-21 «Гуцульщина», референт СБ Буковинського окружного проводу ОУН.
Народився в селі Тишківці (нині Городенківська міська громада, Івано-Франківська область) у середньозаможній родині Дмитра Васильовича (1892 р.н.) та Анни Дмитрівни (до шлюбу Пищак, 1894 р.н.). Мав двох братів: Михайла (19.09.1922 р.н.) та Федора (1924 р.н.). Батько Дмитро воював стрільцем у Леґіоні Українських Січових Стрільців (УСС), а під час польсько-української війни 1918—1919 — десятником Української Галицької Армії (УГА).
Василь навчався в початковій сільській школі та Городенківській гімназії, які закінчив на відмінно. З 1938 року — студент медицини Львівського університету.
У 1942 вступив до ОУН. Влітку 1943 (за завданням ОУН) вступив до дивізії «Галичина», у липні 1944 командував артилерійським підрозділом у боях з частинами московсько-радянських окупантів під Бродами. Після виходу з Бродівського оточення вступив до лав УПА. Служив чотовим, а згодом командиром сотні «Дністер» куреня «Гуцульський» ТВ-21 «Гуцульщина» (1944—1946).
Закінчив курси СБ при крайовій референтурі. Переведений на Буковину (весна 1947). Референт СБ Заставнянського («Запрутського») надрайонного проводу ОУН (весна 1947-осінь 1948), референт СБ Буковинського окружного проводу ОУН (осінь 1948-12.1949).
Загинув 1 грудня 1949 в районі хребта Баньків у бункері під час сутички з «агентурно-бойовою групою» (АБГ) відділу 2-Н УМДБ московсько-радянських окупантів.