Після укладення Варшавських угод між керівником УНР Симоном Петлюрою та лідером Польщі Юзефом Пілсудським, 25 квітня 1920 року польські та українські війська розпочали спільний наступ проти більшовиків на Правобережжі. Використавши перевагу у живій силі, вони швидко визволили Овруч, Житомир, Коростень, Радомишль, Білу Церкву. У полон потрапили 25 тисяч червоноармійців, було захоплено 2 бронепоїзди, 120 гармат і 418 кулеметів. Радянське командування вирішило відводити основні сили за Дніпро, аби уникнути знищення на Правобережжі.
6 травня польський передовий загін під командуванням підпоручика Мирослава Ольшевського в’їхав у Київ трамваєм із Пущі-Водиці (трамвайні колії тоді вели до самого центру міста). Наступного дня в столицю УНР вступила польська кавалерія, 8 травня – піхота. 9 травня 1920 року на Хрещатику відбувся українсько-польський військовий парад, у якому взяли участь підрозділи 6-ї стрілецької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Марка Безручка (майбутнього героя оборони Замостя від більшовиків). Згодом у Київ прибув головний отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра. Однак український уряд у столицю не приїхав із огляду на близькість лінії фронту та працював у Вінниці. Продовжуючи наступальні дії, польські війська перейшли мостами Дніпро та взяли під контроль плацдарм на Лівобережжі глибиною до 15 км (у районі Дарниці, Броварів і Борисполя) з метою убезпечити Київ від ворожих артобстрілів.
На жаль, надовго визволити українську столицю не вдалося. Більшовицькі окупанти сконцентрували сили в районі с. Самгородок на Білоцерківщині й 5 червня завдали контрудар на Бердичів і Житомир, прагнучи відрізати із заходу польські та українські війська в районі Києва. Аби уникнути оточення, їм довелося залишити місто, куди 12 червня вступив противник. Подальший перебіг воєнної кампанії призвів до розгрому більшовицьких сил під Варшавою, Замостям і Львовом та підписання Ризького мирного договору між Польщею та більшовицькою росією.
Визволення Києва у травні 1920 року було вершиною військових успіхів Української Народної Республіки в союзі з Польщею. Це яскрава сторінка українсько-польської бойової співдружності та один із важливих прикладів спільної перемоги над російським агресором.