1920, 8 червня - у селі Ображіївка на Сумщині народився Іван Кожедуб, радянський льотчик, найбільш результативний ас-винищувач Антигітлерівської коаліції періоду Другої світової війни. На його рахунку – 64 збиті ворожі літаки.
У 1940 році Іван Кожедуб був призваний до червоної армії. У 1941 році він закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків і залишився в ній інструктором.
Після нападу німеччини на радянський союз особовий склад та курсантів школи евакуювали до Казахстану. Очевидно, керівництво вирішило, що Кожедуб ще неготовий боротися з Люфтваффе. Все ж після численних рапортів Івана з проханням відправити його на фронт командування погодилось.
Свій перший бойовий виліт Кожедуб здійснив 26 березня 1943 року, але невдало: його Ла-5 отримав пошкодження в бою, а при поверненні ще й був випадково обстріляний своїми зенітниками. Місяць літав на старих машинах, поки не отримав новий Ла-5. Пізніше він літав на винищувачах Ла-5ФН та Ла-7.
Бойовий рахунок молодший лейтенант Кожедуб відкрив 6 липня 1943-го під час битви на Курській дузі: збив бомбардувальник Ju 87.
Половину своїх перемог Кожедуб здобув у боях в ході вигнання нацистських окупантів з України: битві за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряної битви на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року.
Його літак відзначився також під час Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій.
Серед літаків, збитих гвардії майором Кожедубом, – винищувачі (Bf 109, Fw 190), бомбардувальники (Ju 87, He 111), штурмовики (Hs 129). 15 лютого 1945 року у повітряному бою над Франкфуртом-на-Одері Кожедуб вперше в історії збив реактивний винищувач – Me 262. Сам український ас жодного разу не був збитий.
Після війни Кожедуб служив на командних посадах у військово-повітряних силах срср, у 1950–1953 роках командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї.
У 1985 році йому присвоїли військове звання маршала авіації. Кожедуб став одним з трьох тричі Героїв радянського союзу за весь час існування цієї нагороди.
Він помер 8 серпня 1991 року, і був похований у москві.